Історія справи

Постанова ВГСУ від 20.01.2015 року у справі №5009/2090/12
Постанова ВГСУ від 28.02.2017 року у справі №5009/2090/12
Постанова ВГСУ від 20.01.2015 року у справі №5009/2090/12
Постанова ВГСУ від 21.01.2014 року у справі №5009/2090/12
Постанова ВГСУ від 20.04.2016 року у справі №5009/2090/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2015 року Справа № 5009/2090/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Куровського С.В.розглянувши касаційну скаргуУправління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжяна постанову та ухвалуДонецького апеляційного господарського суду від 10.06.2014 року (в частині розгляду кредиторських вимог Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя) господарського суду Запорізької області від 20.03.2014 року (в частині розгляду кредиторських вимог Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя)у справі господарського суду № 5009/2090/12 Запорізької областіза заявою ТОВ "Українське зерно"до ТОВ "АПК, ЛТД"провизнання банкрутомліквідаторГаврилюк Є.В.в судовому засіданні взяли участь представники:

Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя: не з'явилися,ТОВ "Українське зерно":не з'явилися,ТОВ "АПК, ЛТД":ліквідатор Гаврилюк Є.В., арбітражний керуючий,ТОВ "Інформаційно-консультаційний центр розвитку підприємництва у Печерському районі": Савченко Б.Г. (довіреність від 12.03.2014 року).В С Т А Н О В И В :

ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.06.2012 року порушено провадження у справі №5009/2090/12 про банкрутство ТОВ "АПК, ЛТД" (далі - боржника) за заявою ТОВ "Українське зерно" (далі - ініціюючого кредитора) за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року).

Справа перебуває на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою господарського суду Запорізької області від 19.06.2013 року строком на 12 місяців, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Куліченка М.В., оголошення про що опубліковано в газеті "Голос України" №123 (5623) від 06.07.2013 року (том 8, а.с. 25).

04.09.2013 року Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя звернулося до господарського суду зі заявою №14670/11 від 02.09.2013 року про визнання кредитором боржника з вимогами на загальну суму 43 221, 57 грн., в обґрунтування яких надано копії звітів про суми нарахованого боржнику єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з травня 2012 року по липень 2013 року, а також копії розрахунків боргу ТОВ "АПК, ЛТД" перед органом Пенсійного фонду України станом на 08.07.2013 року та на 30.08.2013 року (том 9, а.с. 2 - 57).

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.03.2014 року (суддя Кричмаржевський В.А.) заяву ПАТ "ВіЕйБі Банк" задоволено; заяви УПФУ в Ордженікідзевському районі міста Запоріжжя, Дніпропетровської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" задоволено частково; визнано вимоги таких кредиторів до боржника: ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" на суму 231 128, 73 грн., з яких 1 147 грн. у першу чергу задоволення, 220 916, 51 грн. в четверту чергу задоволення та 9 065, 22 грн. в шосту чергу задоволення; УПФУ в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя на суму 30 099, 83 грн. у другу чергу задоволення; Дніпропетровської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на суму 67 448, 97 грн. у третю чергу задоволення; ПАТ "ВіЕйБі Банк" на суму 5 829 316, 61 грн. з погашенням у позачерговому порядку; затверджено реєстр вимог кредиторів з урахуванням визнаних конкурсних вимог; зобов'язано ліквідатора сформувати представницькі органи кредиторів (збори кредиторів та комітет кредиторів) у порядку, визначеному статтею 26 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 року (том 12, а.с. 67 - 71).

Не погоджуючись з винесеною ухвалою в частині розгляду їх кредиторських вимог, Дніпропетровська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та УПФУ в Ордженікідзевському районі міста Запоріжжя звернулися до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами. УПФУ в Ордженікідзевському районі міста Запоріжжя (далі - скаржник) просило апеляційний суд скасувати результат розгляду його грошових вимог до боржника та прийняти нове рішення про визнання його кредитором у даній справі про банкрутство з грошовими вимогами на загальну суму 43 221, 57 грн. Скаржник зазначив про невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права при обґрунтуванні нарахування органом Пенсійного фонду України боржнику заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в період після визнання боржника банкрутом (за червень - липень 2013 року) на суму 13 121, 74 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.06.2014 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - М'ясищева А.М., суддів: Будко Н.В., Москальової І.В.) апеляційні скарги залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.03.2014 року в частині розгляду кредиторських вимог Дніпропетровської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та УПФУ в Ордженікідзевському районі міста Запоріжжя до боржника - без змін (том 12, а.с. 164 - 167).

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями в частині розгляду кредиторських вимог органу Пенсійного фонду України, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 10.06.2014 року та ухвалу суду першої інстанції від 20.03.2014 року, прийняти у справі нове рішення про визнання його кредитором боржника з грошовими вимогами на загальну суму 43 221, 57 грн., аргументуючи порушенням судами попередніх інстанцій положень статей 38, 41, 45 Закону про банкрутство (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року), статей 6, 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та неповнотою дослідження обставин справи. Скаржник зазначає про помилковість висновків судів про відхилення вимог органу Пенсійного фонду України на суму 13 121, 74 грн., що становлять заборгованість боржника зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з червня по липень 2013 року, з підстав її нарахування після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття щодо нього ліквідаційної процедури.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення судів попередніх інстанцій в частині розгляду кредиторських вимог Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши ліквідатора банкрута Гаврилюка Є.В. та представника конкурсного кредитора ТОВ "Інформаційно-консультаційний центр розвитку підприємництва у Печерському районі" Савченка Б.Г., дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 22 Закону про банкрутство (в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року) регламентовано, що у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Пунктом 11 Розділу X Прикінцеві та Перехідні положення Закону про банкрутство (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року) передбачено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Матеріалами справи підтверджується та судами встановлено, що 19.06.2013 року боржника було визнано банкрутом. Отже, в ході ліквідаційної процедури до боржника повинні застосовуватися положення, які регулюють хід ліквідаційної процедури в редакції Закону про банкрутство зі змінами згідно Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 року, який набрав чинності з 19.01.2013 року, зокрема, визначають наслідки визнання боржника банкрутом, а також порядок пред'явлення та черговість задоволення вимог кредиторів за зобов'язаннями боржника, що виникли після порушення щодо нього провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до частини 1 статті 38 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Отже, частиною 1 статті 38 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року конкретно передбачено норму права, згідно якої припиняється виникнення поточних зобов'язань боржника зі сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) в ліквідаційній процедурі у справі про банкрутство, яка є спеціальною та повинна застосовуватися переважно щодо суб'єктів підприємницької діяльності, які перебувають у процедурі банкрутства.

Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України згідно Постанов №14/017 від 13.05.2014 року та №14/025 від 27.05.2014 року у справі №5021/321/12.

Відтак, у справах про банкрутство, порушених з 19.01.2013 року, а також порушених до 19.01.2013 року та ліквідаційна процедура у яких здійснюється згідно Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом припиняється виникнення зобов'язань боржника зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Отже, органи Пенсійного фонду України, які до 11.08.2013 року були уповноваженими державою органами на стягнення з платників несплачених сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, як поточні кредитори, могли звертатися в ліквідаційну процедуру з грошовими вимогами до боржника, які виникли лише за період після порушення провадження у справі про банкрутство і до моменту відкриття ліквідаційної процедури у справі.

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою суду від 06.06.2012 року порушено справу про банкрутство ТОВ "АПК, ЛТД" за загальною процедурою відповідно до Закону про банкрутство (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України №4212-VI від 22.12.2011 року); постановою господарського суду від 19.06.2013 року боржника визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Куліченка М.В., оголошення про що опубліковано в газеті "Голос України" №123 (5623) від 06.07.2013 року (том 8, а.с. 25).

Судами встановлено обставини звернення 04.09.2013 року Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя до господарського суду в межах двомісячного строку на заявлення вимог за зобов'язаннями боржника, що виникли після порушення щодо нього справи про банкрутство, зі заявою №14670/11 від 02.09.2013 року про визнання кредитором боржника з грошовими вимогами на загальну суму 43 221, 57 грн. (том 9, а.с. 2-57).

Суди встановили, що в обґрунтування заявлених у даній справі кредиторських вимог органом Пенсійного фонду України надано копії звітів про суми нарахованого боржнику єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з травня 2012 року по липень 2013 року, а також копії розрахунків боргу підприємства-банкрута перед органом Пенсійного фонду України станом на 08.07.2013 року та на 30.08.2013 року, з яких вбачається, що у боржника залишилась непогашеною заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за спірний період на загальну суму 43 221, 57 грн.

Розглянувши спірні кредиторські вимоги, суди дійшли висновку про визнання та включення до реєстру вимог кредиторів з віднесенням до другої черги задоволення грошових вимог органу Пенсійного фонду України до боржника на загальну суму 30 099, 83 грн. як таких, що виникли в процедурі розпорядження майном боржника, є поточними за своєю правовою природою та підтверджені належними та достатніми доказами у справі.

Відхиляючи заявлені Управлінням Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя грошові вимоги до боржника на суму 13 121, 74 грн., суди виходили з того, що спірні вимоги виникли у червні - липні 2013 року, тобто після визнання боржника банкрутом постановою від 19.06.2013 року, що не узгоджується з положеннями статті 38 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року, якою передбачено, що з моменту визнання боржника банкрутом в останнього не може виникати жодних додаткових зобов'язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, які безпосередньо пов'язані зі здійсненням ліквідаційної процедури.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, вважає що вони зроблені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, зокрема, вірним застосуванням Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року.

Доводи касаційної скарги про правову природу, як поточних, грошових вимог органу Пенсійного фонду України на суму 13 121, 74 грн., що становлять заборгованість банкрута зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що виникла після введення ліквідаційної процедури у справі, з посиланням на необхідність застосування до спірних правовідносин загальних норм законодавства про нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є необґрунтованими. Такі твердження скаржника спростовуються висновками судів про необхідність застосування щодо юридичної особи-боржника, яка перебуває в ліквідаційній процедурі у банкрутстві, спеціальних норм законодавства про банкрутство, які регулюють виникнення зобов'язань у боржника в зазначеній процедурі, в тому числі й щодо сплати соціальних внесків.

З огляду на таке, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині розгляду кредиторських вимог Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відсутні правові підстави для їх зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.06.2014 року (в частині розгляду кредиторських вимог Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя) та ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.03.2014 року (в частині розгляду кредиторських вимог Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя) у справі №5009/2090/12 залишити без змін.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

С.В. Куровський